Іванько О.О., Мадляр Г.А.

«Щоб мати певні почуття, треба мати певний спосіб життя».

Критерії соціально-економічного розвитку регіону

• Традиції статистики та проблеми життя

Звіти регіональних управлінь статистики складають у відповідності з існуючими вимогами. Ці вимоги десятиріччями відображають показники, по яким неможливо виявити дійсний стан (якість) життя людей, територіальних громад і оточуючого середовища.

Наочним, наприклад, є лише те, що абсолютна більшість сільгосппродукції в типовому регіоні вирощується в особистих селянських господарствах, які примітивно оснащені (тому ціни вищі світових). Продовжує зменшуватись поголів’я тварин (падіж). Зменшується реалізація соняшнику, овочів, плодів, худоби, птиці, молоко. То це ми всі бачимо щоденно.

Мабуть можна зробити висновок: існуючі система та критерії діяльності статистичних органів відірвані від сучасних потреб і механізмів життя, не є джерелом прийняття оптимальних соціально-економічних рішень в інтересах територіальних громад, не мотивують активність ні населення, ні службовців управління.

Дійсно, в стандартних формах Звіту відсутні аналітичні показники, що можуть наочно відповісти на запитання:

v  Яка енергетична та трудова ємність виробництва одиниці продукції?

v  Який стан та тенденції розвитку кормової бази тваринництва в регіоні?

v  Який стан в проблемах:

-          енергопостачання, питної води, біологічної якості продуктів харчування (основи фізичного життя та здоров’я людини), екологічного стану територій, мікробіологічного стану ґрунтів, розвитку заповідних і рекреаційних територій, виробництва засобів біозахисту рослин, розвитку дорожнього будівництва…;

-          інфраструктури, якості та доступності освіти, зайнятості інженерно-технологічного корпусу, безпритульності дітей, міграції населення по професіям та віку, працевлаштування випускників шкіл та навчальних закладів, туристичного потенціалу області…;

-          стан та якість системи охорони здоров’я, динаміка заходів з демографічних проблем, алкоголізму та наркоманії, проблеми побутових та промислових відходів, динаміки та соціальної причинності правопорушень…;

-          стан та динаміка сільської самокооперації, випуску доступної садибної техніки, наявності ринків збуту сільгосппродукції селянських господарств…;

-          використання науково-технологічного потенціалу області в регіональних і міжрегіональних впровадженнях і розробках, використання молодіжних та аматорських науково-технологічних розробок, динаміка та якість соціальних проектів в регіоні та багато ін.

      Ставити такі вимоги до статистичних установ - безперспективні. Але їх діяльність – ще більш безперспективна. Давно є потреба перейти від фрагментарної діяльності апарату держслужбовців до їх абсолютної співпраці. Це може бути реалізовано на основі системної інформатизації давно існуючими вітчизняними комп’ютерними технологіями. До цього, в першу чергу, необхідно залучити місцеві ВУЗи та НДІ. Але координувати розробки технічних завдань та прозорий захист проектів. Інакше буде як є.

• Шляхи розвитку суспільства

Енергетика – рушійна сила людського суспільства. Але її розвиток пов´язано із витратами: надмірний ріст енергетики веде до диспропорції між матеріальною могутністю суспільства і його духовними основами; збільшення матеріального виробництва за рахунок зростання енергетики не відповідає критеріям Сталого Розвитку; надмірне розсіяння залишків енергії веде до порушення Рівноваги в Природі.

Саме тому Генеральна Мета технологій на століття – мінімізувати недоліки  «енергетичного розвитку», щоб гармонізувати відношення Людини з Природою. Це єдино можливий шлях самозбереження людства.

Поки держави орієнтовані на розвиток Валового Національного Продукту (ВНП). Але розвиненість країни, добробут народу визначається не тільки ВНП, а й рівнем соціальних витрат (СВ). Це витрати на освіту, охорону здоров’я, соцзабезпечення, житло і соцкультпобут на людину на рік. Коли держава слабка, то СВ пропорційні ВНП і залежать від енергоємності народного господарства і побутової сфери.

Лише при високому рівні життя стабілізуються матеріальні потреби. Тоді пріоритети вже не орієнтовані на додатковий ріст енергетики і економіки. Нам до цього ще дуже далеко,  але треба шукати додаткові нестандартні рішення. Щоб не зайти в нові проблеми.

Гармонічне існування людини в Екосі (від грец. – будинок) знімає вимогу на низькоеко-логічний розвиток, замінюючи його на екорозвиток (ріст здатності людини). Економіка, що орієнтована на розвиток сфери послуг, менш капітало- та енергоємна. Вона знижує навантаження на Природу і на бюджет, використовуючи в основному відновлюємі ресурси.

Головний капітал України – людський. Перехід на екорозвиток означає побудову соціогуманітарного суспільства з опорою на цей капітал. В Японії і Німеччині такий шлях забезпечує 60-80% національного багатства. Екоразвиток лежить не в площині «ВНП-енерговико-ристання», а в просторі: гармонія Людини і Природи.

Те, що відбувається в регіонах України, не має відношення до екорозвитку. Це загальна криза, коли жодна з умов людського прогресу не виконується. А шляхи виходу з кризи різні – в залежності від Мети суспільства.

Якщо будувати капіталізм – то це розшарування суспільства і безмірне використання ресурсів. Якщо соціогуманітарний устрій – то зовсім інша політика, інші результати. Тому істинна перспектива – побудова соціогуманітарного суспільства, що розвивається по законам: від економіки до людини. Головна задача розвитку людини – зріст її якості, накопичення людського капіталу. Праця перетворюється в засіб самовиявлення особистості і реалізації її таланту. Це альтернатива технічному «прогресу».

Ми вимушено повинні відмовитись від матеріальних стандартів західного суспільства надлишкового споживання, як недосяжного для нас і протирічущого обмеженням на технічний прогрес. Крім того, починаючи з деякого рівня ВНП якість життя не залежить від нього. Зараз це 23-40 тис. дол/чол. рік. Далі не росте і довжина життя.

ВНП, рівень енергетики, соціальні витрати країни, промисловість, розвиток таких наук як економіка, соціологія, політизація суспільства і багато ін. – заворожує нас і весь світ. Такі тенденції нав’язало нам реальне життя. Їх підтримці присвячені всі державні і громадські зусилля. Для цього підготовлено сотні тисяч спеціалістів, що підкоряють волю кожного ідеї такого «прогресу»: політологи, соціологи, маркетологи, історики, економісти та ін.

Служіння державі має сенс, якщо вона соціогуманітарна. Людство вже приходить до розуміння нових істин, що:

• Ріст ВНП без структурних перетворень в ній – безперспективний.
• Структурні перетворення в економіці і соціальній сфері з ціллю зменшення енергоємності національного прибутку і соціальних витрат бажані, але недостатні.
• Найбільш перспективний шлях екорозвитку - розвиток людини. Екорозвиток супроводжується зростанням людського і екологічного капіталу – зростанням людини як робітника і носія моральності.
• Розвиток людини – еволюційно обумовлена Мета держави.

Тут можливості України більші, ніж у розвинутих країн. Тому що ми на етапі будівництва, а не перебудови.

Ціль національної науки – дати рекомендації у вирішенні проблем виживання і процвітання простої української сім’ї. Особливо сім’ї, що живе в депресованому поселенні (шахтарському, військовому та ін.). Таких сімей в Україні – мільйони. За проблемами життя до них не доходять ні думки, ні руки влади. Але це проблема не тільки влади!

За століття наука і техніка вирвалась в мікросвіт і на кордони Всесвіту. А як ми живемо? Мільйонам людей холодно зимою, мало якісної води і якісного харчування кожного дня. Безліч немічних і безпритульних. Чи організовує Президія НАН безмежні інтелектуальні можливості України на вирішення ціх проблем? Ми не можемо знайти навіть простої кваліфікованої підтримки від них. Тому квітують псевдовчені, продаються звання і титули.

Держава не встигає розгрібати одні проблеми, як тут же виникають нові. Нас всіх тягне в

політику, в необхідність боротьби за зростання ВНП. Але нам необхідно будувати життя не для цього, а у відповідності з тенденціями життя. Вже було: побудуємо тимчасово панельні будинки, вирішимо показову проблему, а потім не знаємо, що робити з ними.

Середня довжина життя росте до визначеного моменту, пропорційно зростанню ВНП. Потім стабілізується. Не на високому рівні. Але ж генетичний запас життя людини вдвічі вищий! Та ще й без хвороб і кволої старості. Чи можна це не тільки зрозуміти всім, але й доступно до цього йти? Щоб було бажане безробіття мільйонів політиків, фармацевтів, лікарів та ін.  Така можливість в Україні є вже сьогодні.

Але існують питання: чи потрібне таке довге життя в хрущобах, в засмічених містах? Зрозуміло, що ні. Треба перетворювати суспільне і природне середовище в регіонах.

• Аксіоми:

1. Якщо столиця бурно розвивається і розширюється, до неї прагнуть мешканці регіонів то: в столиці діла йдуть непогано, а в регіонах – стагнація.
2. Якщо столиця не очолить соціально-економічне відродження регіонів, то вони відродяться самі, але дуже не скоро, дуже важко, не завжди правильно.

• Основні проблеми сім’ї та громад регіонів:

1. Проблеми, що хвилюють мільйони простих людей та їх сімей, зовсім не пов′язані з ВНП. Їх хвилюють проблеми: доступного енергетичного забезпечення житла (мікроклімат, га-ряча вода), доступності якісного харчування (бажано біоактивними продуктами), практичної, а не віртуальної екологізації Природи, інфраструктури підтримки сімейного товарного виробництва, перехід до перспективного Садибного Проживання, доступності цільової „созидательной (Рос.)” інформації та ін.
2. Основні проблеми, що необхідно вирішувати науково-технологічному та економічному потенціалу регіонів: своєчасно зрозуміти ці тенденції, розпочати наповнення їх технічни-ми і соціальними технологіями, створити принципово нові галузі народного господарства, що обслуговують вище наведені проблеми.

• Абсолютна істина: - коли вирішити проблеми, що хвилюють людей та їх сім’ї, то буде запущено механізм народної економічної (не базарної) ініціативи і відродження України.

Цей механізм потребує впровадження справжніх: освіти, науки, технологій та економіки природно мотивованим шляхом. Тоді будуть автоматично вирішені чи відімруть сотні проблем, що виникають як безперервні мутації хворого суспільства.

Чи можемо ми негайно розпочати вирішення цієї простої, але величної задачі?

До цього можна і необхідно приступити негайно. Адже початковою і кінцевою метою будь-якого суспільства є добробут і духовне здоров′є  його народу.

Висновки                                                     

1. Щоб бути готовими до історичного виклику, державне і місцеве управління повинно революційно змінити критерії та технології своєї діяльності. Тому необхідно перейти від «керівництва» до «координації мотивованої народної ініціативи». Як показує історичний досвід, це дасть небачений результат.
2. Ключовою проблемою регіональної влади є перехід від показників «Валу» до створення та матеріалізації «Кошика товарів та послуг». Але на новому рівні його розуміння.
3. Основою прогресу регіону є розвиток сімейного садибного товарного господарювання та мотивованої самокооперації постачання, обслуговування і збуту. Всі ланки управління в регіоні повинні забезпечити створення інфраструктури технічної та методичної підтримки. Це стане основою добробуту народу і безпеки держави.
4. Механізмом науково-технологічного та методичного запуску нової діяльності в регіоні повинні стати:

a)      Інформаційно-Технологічний та Навчальний Центр (ІТЦ) Розвитку у складі 5-ти Головних Спеціалістів, вузла зв’язку та групи забезпечення діяльності;

b)      Міжвузівський факультет підготовки команд відродження територіальних громад.

      Стратегічними партнерами в розгортанні такої діяльності може бути об’єднаний колектив Асоціації військових вчених – учасників бойових дій та Міжнародної Академії Екології.